Часто чуємо клич «Ідемо вперед у краще майбутнє». Та чи справді рухаємося вперед? Старожили, які пам’ятають минулі часи, кажуть, що, властиво, мало що змінюється. Справді? Може, так. Але чому? Бо хочемо рухатися вперед, але йдемо задивлені в минуле. У народі такий спосіб переміщення описують словами: ходити вперед назадгузь. Згадую ці мовні звороти, бо вони тепер актуальні, хоча, можливо підсвідомо, замовчувані.
«Щойно закінчилась конференція по скайпу з українськими крайовими. Кожного дня ми чуємо з новин про війну на сході України, але ми не задумуємось, що це стосується і нас особисто. Скаути в Україні живуть своєю присягою і допомагають у зборі харчів, одягу та медикаментів для військового регіону. Кожен хлопець чи дівчина може допомагати на своєму місці, бути чистими у своїх вчинках, жити у християнській любові, яка є сильнішою за гроші, владу та зброю».
Від початку окупації Кримського півострову та Донбасу зокрема. З перших місяців березня 2014 року до нас на Західну Україну у Дрогобич приїхало майже 100 кримсько-татарських сімей, котрі безпосередньо проживали у приміщенні Карітасу та отримували як фінансову так і моральну допомогу. З часом кількість переселенців почала колосально збільшуватись, оскільки їхали вже не лише кримці, але й особи з Луганської та Донецької областей. Найгарячішим та найскладнішим період став січень — лютий 2015 коли регулярна російська армія безжалісно продовжувала знищувати увесь Донбас та околиці — руйнувати житлові будинки, дитячі садки, школи та всю інфраструктур Східної України. Саме тому уся команда Карітасу СДЄ вирішила активно розширювати діяльність центру допомоги внутрішньо-переселеним особам. І до сьогоднішнього дня проекти написані до іноземних донорів є успішно підтримані Європейським Союзом. Окрім фінансової підтримки, ми дуже активно працюємо над тим, щоб надавати їм в першу чергу моральну підтримку та реабілітацію, бо без сумніву, діти чи навіть дорослі , які на власні очі бачили знущання російськими найманців на українській землі потребують довготривалої реабілітації.
19 лютого 2015 р. Б. у церкві Воздвиження Чесного Христа м. Монастириська проведено тренінг «Мирянське служіння Церкві: у парафії, деканаті, єпархії». Організотором даного тренінгу являється Комісія у справах мирян Бучацької єпархії УГКЦ. Дані зустрічі відбуваються традиційно в рамках стратегії «Жива парафія». У тренінгу взяли активну участь священики та миряни з Монастириського, Коропецького, та Підгаєцького деканатів. З доповіддю «Покликання і місія мирян», «Роль духівника у спільноті» виступив о. д-р Олег Шумелда.
21 лютого у Луцьку, з ініціативи Комісії у справах мирян, був проведений тренінг для координаторів мирянських ініціатив у Луцькому екзархаті на тему: «Мирянське служіння у Церкві: екзархаті, деканаті, парафії».
17 лютого у приміщенні навчального корпусу Івано-Франківської Архієпархії відбувся тренінг для відповідальних за мирянські ініціативи у протопресвітеріатах архієпархії під назвою «Мирянське служіння в Церкві».
13 лютого у Марійському духовному центрі Зарваниця відбувся тренінг для відповідальних за справи мирян у деканатах Тернопільсько-Зборівської архиєпархії під назвою «Мирянське служіння в Церкві: парафії, деканаті, єпархії». Організатором заходу виступила комісія у справах мирян архиєпархії. Учасники слухали доповіді та ділилися досвідом праці з мирянами.
У церковно-народній пісні співаємо так: «В єдності сила народу: Боже, нам єдність подай». Співаємо ці слова від щирого серця. Однак в автора цього матеріалу виникають сумніви, чи ті, хто співає, мають чітке уявлення, що таке єдність народу.
Маю більш ніж десятилітній досвід священичого служіння. Ніколи не думав, скільки за цей час висповідав людей. Напевно сьогодні ця цифра вимірюється тисячами. Тисячі сповідей людей, сотні тисяч слів, якими люди описують свої гріхи, інколи іншими мовами. Але, якось нещодавно я спіймав себе на думці, що є гріхи, які трапляються в людському житті, на які майже ніхто не звертає ніякої уваги. Натомість вони деформують наше суспільство і мають далекосяжні наслідки. Хтось навчився маскувати ці гріхи під чесноти, а хтось перестав на них звертати увагу зовсім. Хтось думає, що якщо це поширене явище, то і перестає мати ознаки гріха.
04 лютого 2015 року на запрошення голови Комісії мирян Сокальсько-Жовківської єпархії о.Ярослава Царика до м. Броди завітали представники центру духовної підтримки осіб з особливими потребами «Емаус», що при Українському Католицькому Університеті. Протягом цього дня було проведено дві зустрічі –презентації на тему «Відкриймо дар неповносправних осіб» у загальноосвітній школі №4 м. Броди та Бродівському педагогічному коледжі ім. о. Маркіяна Шашкевича.
Нещодавно, 29 січня на території Дрогобицького Карітасу було передано та освячено автомобіль для потреб АТО для солдатів 80 аеромобільної бригади ВДВ, котра дислокується у Луганській області. Авто передала соціальна комісія Самбірсько-Дрогобицької Єпархії УГКЦ. Чин освячення цього авто, а також солдатів 80 бригади високомобільних десантних військ провели священнослужителі Дрогобицького Карітасу: о. Ігор Швед та о. Володимир Пащак. Як розповів один з присутніх бійців ВДВ машина для хлопців стане великою допомогою у протистоянні ворогу-агресору.
Намагатися передавати разом з пастирями суть Євангелія, а не «додатки» до нього закликав мирян Папа Франциск, приймаючи у суботу, 7 лютого 2015 р., членів та радників Папської Ради в справах мирян, які брали участь у пленарній асамблеї цього відомства, під час якої розглядалася тема «Зустрітися з Богом у серці міста».
Дорогі в Христі! У неділю, яку називаємо М’ясопусною, Христова Церква готує нас до благословенного часу Великого посту. Євангелист Матей пригадує нам цього дня, що кожна людина, незалежно від того, чи вірила в Бога, ким вона була, обов’язково стане перед обличчям Божим для того, щоб скласти звіт за прожите життя.
Кожного року у місті Дрогобичі в осередку доброти й милосердя — благодійному фонді «Карітас» відбувається Святвечір для тих, хто немає дому, родини та залишився самотнім. Цю добру та гарну традицію із задоволенням підтримала дирекція БФ «Карітас», усі працівники, отці та волонтери, тому кожного разу перед Різдвом все більше й більше добровольців та просто небайдужих людей долучаються до цієї милосердної справи.
Напередодні Різдва БФ «Карітас СДЄ», котрий ще від початку окупації Кримського півострова опікується вимушеними переселенцями та особами, постраждалих від воєнних дій вирішив взяти на себе велику справу — прийняти цих дітей з батьками до себе та подарувати їм бодай на Різдво маленьку радість мирного неба. І безперечно, коли хтось задумує якусь добру, благородну справу, то наче увесь Всесвіт намагається допомогти у цьому. Першочерговою справою було пошук сімей, котрі б згодились прийняти у свої домівки дітей —війни. «Карітас» активно розшукав людей доброї волі і вже за кілька днів справа була здійснена майже на ура. Окрім цього, директор БФ «Карітас» о. Ігор Козанкевич разом зі своїми колегами ініціював оплатити цим людям увесь проїзд з Луганська у Дрогобич, попри усі труднощі та складнощі цієї справи.
БФ Карітас СДЄ звертається до вас із проханням прийняти до себе на Різдво дітей зі Сходу, котрі зараз перебувають у жаливих умовах війни! Діти з села Кримське Новоайдарський р-н, Луганська обл. потребують вашої допомоги! Зараз у них немає практично нічого, будинки зруйновні, електроенергії немає, їжі теж не вистачає, діти живуть у підвалах та дуже мерзнуть. Усі перебувають у великому страху, оскільки бомбардування з боку російської сторони не припиняється, постійно чути вибухи!
Такий у нашому народі побожний звичай, що коли настає якась усенародна потреба, наші Церкви та релігійні організації закликають нас до молитви. Було таке напередодні різних криз, важливих виборів тощо. Не треба забувати, що наш народ молиться, охоче молиться, навіть без особливого заклику з боку церковного проводу. Траплялося навіть так, що бажання молитися опановує віруючу суспільність і священнослужителі тільки долучаються до спільної молитви, як це сталося недавно на євромайданах у різних містах України.
Дуже важливо розуміти свята, які ми святкуємо, бо традиція Церкви полягає не в тому, щоб пригадати свято чи відзначити, а пережити його. Про це сказав владика Венедикт (Алексійчук), протосинкел Львівської архиєпархії УГКЦ, під час «Живої Інтернет-зустрічі» на «Живому ТБ».
Представники УПЦ (МП), РКЦ, УГКЦ, Лютеранської громади і громадські організації закликають допомогти бездомним людям цієї зими. «Ми вітаємо відкриття пунктів обігріву у всіх районах нашого міста. Однак досвід показав, що цього може виявитись недостатньо», — йдеться у зверненні, передає «УНІАН-Релігії». «Присутність у м. Києва великої кількості біженців і вимушених переселенців, економічна криза, що призвела до зубожіння багатьох людей, а особливо літніх, та збільшення кількості безробітних, призводить до росту людей, що звертаються про допомогу на вулиці.
«Сьогодні Україна пам’ятає і молиться. Пам’ятає мільйони невинно убієнних голодом на одній із найродючіших земель світу», — сказав Глава Української Греко-Католицької Церкви Блаженніший Святослав під час офіційних заходів за участю Президента України Петра Порошенка та Прем’єр-міністра Арсенія Яценюка в День пам’яті жертв Голодомору-геноциду українців 1932-1933 років, який традиційно відзначається в четверту суботу листопада.
