Реабілітаційний Центр «Назарет»

Спільнота «Назарет»

Реабілітаційний Центр «Назарет» створений о. Ігорем Козанкевичем та його колегами в 2004р. при Благодійному Фонді «Карітас СДЄ УГКЦ». Центр займається реабілітацією людей з алкогольною, наркотичною, а також, азартною залежностями. РЦ «Назарет» створений на базі колишньої військової частини недалеко від міста Дрогобич. В 2004р. військова частина представляла собою зруйновані будівлі зарослі лісом, де не було умов для життя: ні опалення, ні води, ні електроенергії і навіть не було даху. Завдяки наполегливій праці о. Ігора Козанкевича на сьогоднішній день створений сучасний будинок зі всіма умовами для постійного проживання та проходження реабілітації людей. Дім розрахований на 35 осіб. На даний час в центрі знаходиться 24 особи, котрі отримують кваліфіковану допомогу із застосуванням найсучасніших методів лікування різних форм залежностей. В РЦ «Назарет» працюють 4 психологи, 4 консультанти і духівник, які проходили спеціалізоване навчання в Польщі та отримали досвід від польських колег, де подібні центри працюють з 70-тих років.

Історія одного з вихованців реабілітаційного центру «Назарет» справді вражає та змушує задуматись. Ось як сам Назар Ступницький розповідає про своє минуле, та про те, як знову «народився», завдячуючи «Назарету».

«Я вживав наркотики 14 років. Все почалось з марихуани в 10–11класі. В мене було безтурботне дитинство, в мене було все: забезпечена сім’я, канікули за кордоном, цікаві поїздки та весь комфорт для хорошого,достойного життя, батьки ні в чому мені не відмовляли. Саме ота „життєва безтурботність“ спонукала мене спробувати щось таке, чого я ще не мав чи не знав. Правда, багато часу я проводив на вулиці, це був мій дім. Згодом, я поступив у Львівський національний університет ветеринарної медицини та біотехнологій. Наркотики вживав спочатку легкі, потім перейшов до найсильніших. Мені було просто цікаво, що таке „наркотик“, які відчуття він викликає і чому люди від нього залежні. Я не задумувався що можу бути також залежним від чогось. Спочатку я вживав раз в тиждень, а вже через місяць я відчував, що таке наркотична залежність. Це був жахливий стан, як і душевний так і тілесний. Фізично мене боліло все тіло,кості, руки,коліна,ноги. Нічого не міг їсти, постійне безсоння через нервозність та біль. Морально мені завжди хотілось прийняти дозу, бо знав, що після неї біль одразу зникне.

Коли я приймав наркотик, то його вистачило на дві-три годину, потім знову починалась ще більша біль і наркотичне бажання. Я дуже багато разів втрачав свідомість, потрапляв в лікарню,був майже за крок до смерті. Хоча в той момент мені було все байдуже, я навіть не боявся того, що можу померти. Наркотик робив зі мною те, що хотів, він повністю заволодів мною. Я почав обкрадати своїх рідних та свій рідний дім. На 5 курсі мого навчання батьки відправили мене в Англію на практику. Там, у Лондоні я перестав наче вживати тяжкі наркотики, лише час від часу курив марихуану, тоді я подумав, що зі мною вже все добре і наркотики мене більше не цікавитимуть. Проте одного дня я залишився на самоті, пригадав собі відчуття «ейфорії» та просто зірвався, після чого англійська міліція затримала мене і взагалі депортувала з країни. Повернувшись в Україну, я сказав собі, що нарешті треба поставити цьому крапку. Я навіть зумів купити собі машину, у мене з’явилась кохана людина і здавалось почав «нове життя. Але однієї миті усе знову повторилось, напевно від того, що моє життя більш-менш стабілізувалось. Я дозволив собі прийняти маленьку дозу наркотиків і... Тоді я просто не усвідомлював що для мене є небезпечним, а що ні. Я повертався до «старого» знову і знову, не міг зупинитись ні на секунду, всі обіцянки самому собі були пусті й порожні. Я не слухав нікого, навіть себе, не слухав, не чув, не бачив, не відчував... Я втрати все, що мав: довіру рідних, власні заощадження тате, що мої батьки надбали для мене. У 2013 році померла моя бабуся, рідня поїхали в Америку і я залишився повністю сам. В той момент я вже відчував повну безвихідь,безпорадність, не знав що з собою робити. Я не дивився на світ нормальними свідомим очима, я не мав вже ніяких людських цінностей. Одного дня, якось так сталось, що я зустрів свого друга з якими починав вживати ті ж наркотики, правда, він виявився сильнішим аніж я і зав’язав з ними набагато швидше. Зараз він вже кілька років живе тверезо і щасливо. Я часто уникав зустрічі з ним, бо мені просто було соромно. Та все-таки я з ним зустрівся й попросив допомоги. Він розповів мені про «Назарет», хоча до цього моменту я чув про цей реабілітаційний заклад. Я не хотів туди їхати, бо мене огортав страх. Мене жахало те, що в цьому закладі присутня релігія. Проте,побачивши хлопців з «Назарету» зрозумів, що це мій останній шанс розпочати нове життя. Мені захотілось стати таким як і інші: веселими,життєрадісними, здоровими та сильними. У перші дні мого перебування в «Назареті», я не знав що відбувається зі мною, проте постіний режим, фізична робота,зарядка, спілкування з людьми, консультації — додавало мені сили і енергії триматись і бути сильним. Також велику роль в моєму «відродженні» відіграла молитва і Бог. Напевно тільки там я справді повірив у Бога і відчув зв’язок з Ним. Спільнота «Назарету» мене весь час підтримувала, тому мій розум поволі яснішав. В момент, коли мені хотілось прийняти наркотик, я починав говорити про це з іншими, тими, хто мав схожі відчуття у своїй голові. Дуже важливо у такі моменти на замикатись у собі, а ділитись і розмовляти зі своїми однодумцями. Зараз у мене вже ані найменшого бажання немає бажання приймати наркотики, я взагалі не вживаю речовин, котрі змінюють людську свідомість. У «Назареті» я пройшов 16 місяців реабілітації. Зараз я повністю задоволений собою, я відповідальний, маю зайнятість, весь час займаюсь спортом. Тепер я ділюсь досвідом з тими, кому він вкрай необхідний. Мої рідні нарешті спокійні, тішуться за мене, довірять мені, підтримують мене як ніколи. В майбутньому я дуже хочу займатись такою діяльністю, як благодійний фонд чи реабілітаційний центр, тобто допомагати іншим.»

Програма допомоги залежним в РЦ «Назарет» базується на всесвітньо відомій програмі «12 кроків». В центрі учасники програми мають можливість працювати над всіма сферами свого життя та віднайти шлях до Бога. В «Назареті» облаштована капличка, де проводиться Свята Літургія. Також в програмі одужання є заняття та співбесіди з духівником.

Психологи проводять індивідуальні консультації та тренінги на яких учасники програми отримують необхідні їм знання для подальшого тверезого життя і розвитку. В програмі РЦ «Назарет» застосовується також групова терапія, яка несе дієвий терапевтичний ефект: «допомога одного залежного іншому». Крім роботи по хворобі, учасники програми мають можливість набути важливих побутових навичок. Учасники програми самі готують їсти, прибирають, займаються сільським господарством і роблять інші необхідні роботи. Це дає їм можливість не тільки навчитися працювати, але також — нести відповідальність за своє життя.

У вихідні дні учасники програми спільно відпочивають. Для цього в центрі побудовані: футбольне поле, спортзал, баскетбольна площадка та домашній кінотеатр. Чотири рази в рік проводяться спільні виїзди на активний відпочинок: терапевтичний табір в горах Карпатах, паломництво до Більшівців, футбольні турніри та екскурсії. Все це надає можливість учасникам програми навчитись тверезому відпочинку. За час існування РЦ «Назарет» було надано допомогу більше 1000 особам.

 

Назад