17 липня 2016 року виповнюється 110 років з Дня народження блаженного мученика Володимира Прийми, покровителя мирян Української Греко-Католицької Церкви.

Згадуючи сьогодні того, хто не побоявся тортур, зневаги та смерті, а бажав нести Христову віру навіть в важких обставинах переслідувань, дякуємо за цей приклад відваги, свідчення та святості. Хай приклад християнського життя нашого покровителя, який своєю невтомною працею і своєю сміливістю зберіг віру Церкви та християнську традицію, спонукає нас щораз глибше застановлятись над нашим християнським покликанням: звіщати Слово Боже, освячувати себе і світ молитвою та служити ближньому.

Мученику Володимире, моли Бога за нас, щоб могли витривати в доброму, випроси нам ревності у сповненні наших щоденних обов'язків та сміливості у свідченні Христа на місці праці, в колі родини та друзів.

Блаженний Володимир Прийма народився 17 липня 1906 року Божого в с. Страдч біля Львова у добрій християнській сім’ї Івана та Ганни Прийми. Закінчивши дяківську бурсу при Митрополитові Адреєві Шептицькому, був дяком і дириґентом у церкві с. Страдч, брав активну участь у житті парохії. Володимир та його дружина Марія, батьки чотирьох дітей, були взірцевою християнською родиною.

26 червня 1941 року Володимир разом із місцевим парохом о. Миколою Конрадом поверталися додому після сповіді хворої жінки. Їх зупинили солдати НКВС і жорстоко закатували у лісі. Понівечені тіла Христових мучеників поховали на парафіяльному цвинтарі.

У 2001 році Папа Іван Павло ІІ під час свого візиту в Україну о. Миколу Конрада і дяка Володимира Прийму проголосив блаженними мучениками Христової Церкви.

Синод єпископів УГКЦ у вересні 2012 року, проголосив блаженного Володимира Прийму покровителем мирян, що було офіційно проголошено 26 червня 2013 року на Всеукраїнській прощі до с. Страдч.

Мученику Володимире,

ти був завжди вірний своєму обов’язкові.

Ти сумлінно і відважно сповняв його навіть у трудних і небезпечних обставинах.

Ти не побоявся за це життя віддати.

Тож випроси й мені у Бога ласку сумлінного виконання моїх обов’язків, радості і ревності у сповненні моїх

щоденних християнських повинностей. Амінь