Святий П'єр Джорджо Фрасcаті
ЛЮДИНА ВОСЬМИ БЛАЖЕНСТВ
На перший погляд життя П’єра Джорджо Фрассаті, сповненої енергією молодої сучасної людини, не відзначається нічим особливим. Але саме у цьому оригінальність його особистості, яка підштовхує до роздумувань і заохочує до наслідування.
Віра і події щоденного життя зливаються у ньому в одне гармонійне ціле, так що його пригорнення до Євангелія на практиці виражається через сповнене любов’ю посвячення убогим і потребуючим, яке поглиблювалося аж до останніх днів хвороби, що довела його до смерті. Захопленя красою і мистецтвом, спортом і горами, зацікавлення суспільними проблемами не є для нього перешкодою у постійному контакті з Абсолютом.
Цілковито занурений у Божу Таємницю, цілковито відданий службі ближньому — так коротко можна окреслити його перебування на землі.
Фрассаті здійснював покликання мирянина-християнина через різні форми суспільної і політичної діяльності у бурхливому житті тодішнього суспільства, байдужого, а часто ворожого до Церкви. В цьому дусі він зумів дати імпульс різним католицьким рухам, в діяльності яких він з ентузіазмом брав участь: перш за все Католицька Акція і Університетська Федерація Католиків Італії — це для нього правдива школа християнської формації і поле для апостоляту.
П. Д. Фрассаті дає нам приклад «щасливого» життя в Дусі Христа, в Дусі Блаженств, і що тільки той, хто стає «людиною Блаженств», вміє обдаровувати братів любов’ю і миром. Він засвідчив, що святість доступна для всіх, і що тільки революція Любові може розпалити в серцях людей надію на краще майбутнє.
Ось «внутрішня» людина. Такою людиною є для нас П. Д. Фрассаті. По суті ціле його життя, здається, було втіленням слів Христа, які читаємо в Євангелії від Йоана: «Коли хтось мене любить, то й слово-моє берегтиме і злюбить його мій Отець, і прийдемо ми до нього, і в ньому закладемо житло» (Йо. 14, 23).
Він — людина «внутрішня» — люблена Отцем, тому що сам любив! Він -людина нашого століття, людина сучасна, людина, яка дуже любила. Чи ж не любові найбільше потребує наше двадцяте століття, як на початку, так і в кінці?
П. Д. Фрассаті відійшов з цього світу, але в пасхальній силі свого хрещення може повторювати всім, а особливо молодим поколінням: «Ви ж мене побачите, бо я живу і ви будете жити» (Йо. 14, 19).
Іван Павло II
Боже,
Ти подарував юному П’єру Джорджо Фрассаті радість зустрічі з Христом і, в служінні бідним і немічним, життя у злагоді з вірою; заради його заступництва дозволь і нам вознестись до висот євангельських блаженств і, як і він, сіяти серед людей дух Євангелія. В ім’я Господа нашого Ісуса Христа. Амінь.
ДАТИ ЖИТТЯ П’ЄРА ДЖОРДЖО ФРАССАТІ
1901 Народився 6 квітня в Турині.
1910-1913 Вчиться в публічній школі разом з сестрою Лючіаною.
1911 Прийняв перше Святе Причастя.
1913 Поступив вчитися в громадський інститут оо. Єзуїтів.
1914 Записався до Товариства Адорації Найсвятішого Таїнства, Апостоляту молитви і Товариства Вервиці.
1915 Прийняв таїнство Миропомазання.
1918 Розпочав навчання в Королівській Політехніці Турину на інженерно-гірничому факультеті. Записався до Католицької Акції (Azione Cattolіса) як член університетської федерації італійських католиків (FUCI) і Католицької молоді Італії (YCI). Розпочав діяльність у товаристві св. Вінцента.
1919 Вступив до щойно заснованої священиком Л. Стур-цо італійської народної партії (РРІ).
1920 Кілька разів відвідує Берлін, куди батька призначили послом Королівства Італії, там познайомився з о. К. Зоненшайном і сім’єю Ранерів.
1921 Бере участь у Равенні як опікун міжнародних груп в 1 Конгресі Pax Romana. Брав участь у поході, організованому під час з’їзду в Римі.
1922 Вступає до III ордену св. Домініка, взявши собі ім’я Джіроламо на честь Савонароли.
1923 Бере активну участь у з’їзді Народної партії Італії в Турині.
1924 Разом з друзями заснував Товариство Темних Типів (Тірі Zoschi).
1925 Залишається вдома з батьками після шлюбу сестри Лючіани з Яном Гавронським.
Помер 4 липня після кількох днів страждань від хвороби Гейне-Медіна. Прожив 24 роки 89 днів.