Кардинал закликає не бути нігілістами
Zenit, 25 лютого 2011
Кардинал Анджело Баньяско перестеріг щодо хвилі нігілізму, яка руйнує в даний момент надії та сподівання, і виразно помітна у сучасній кризі освіти. Архієпископ Генуї, голова Італійської конференції єпископів підняв ці проблеми під час відвідин Папського Салезіанського університету в четвер в Римі у своїй промові, присвяченій проблемам університетської освіти молоді.
Кардинал ствердив, що «корінь цієї кризи освіти — це недовіра до життя». Він додав, що криза в освіті «пов’язана із ослабленням (ролі та значення) людського інтелекту» настільки, що «що Європою бродить тривожний гість — нігілізм», який «стирає перспективи і горизонти». Архієпископ згадав, що для Ніцше нігілізм означав переконання: що «найвищі цінності втратили свою вартість».
На його думку, слід зосередити увагу не на молоді, а на старшому поколінні дорослих людей, які «є точкою співвіднесення (для молоді), їх вчителями життя словом і свідоцтвом власних діл».
Кардинал вказав, що «Перед своїм сином кожен батько, подібно як і кожен викладач, повинен запитати себе: не Що я міг би зробити для нього?, але Ким я є?»
Любов до Христа
«Саме любов до Христа здатна зробити так, що віруючі будуть до глибини душі захоплені людством», — продовжував кардинал Баньяско, — і в цьому полягає «наш принцип» як слід «служити світу».
Проте, додав він, якщо така мотивація почне слабнути, тоді нас обтяжуватимуть тягарі, оскільки ми втратили «мотивацію бути сіллю та світлом в історії».
З цієї причини, архієпископ сказав: «Святіший Отець ніколи не втомлюється» закликати нас «не припиняти дивитись на обличчя Христа».
Кардинал зазначив, що Святіший Отець говорить про «критичну ситуацію в освіті», в умовах якої «ризикуємо перемінитися на давніх язичників, які були — зі слів апостола Павла у листі до християн Єфесу — людьми без Бога».
Кардинал Баньяско, цитуючи Жака Марітена, заявив, що «молодь очікує більше: їх серця не прагнуть присутності зла у житті; навпаки, вони звернені й прагнуть чогось більшого; вони сповнені вродженою надією, що подорож тривалістю у ціле життя буде мати перспективу, буде повна світла, глибокого сенсу, що життя варто буде прожити».
Посилаючись на слова Бенедикта XVI, які прозвучали підчас його подорожі до Англії, кардинал сказав, що наукові дисципліни «не спроможні вдоволити найглибші бажання людського серця, чи цілісно пояснити наше походження та мету життя, ані запропонувати вичерпну відповідь на запитання: Чому те, що існує, існує, а ніщо як таке не існує?»
Враховуючи таку ситуацію, він продовжив: «Бенедикт XVI тоді сказав, що в освітній сфері Церква може багато зробити для поступу в справі виховання людської особистості».
Загальне критичне становище
Архієпископ зазначив, що «що проблема критичного становища освіти стосується усього Заходу, і з огляду на цю проблему Церква повинна актуалізувати, конкретизувати і відкрити для майбутнього власну величну спадщину».
Він подав п’ять цілей, які стоять перед освітою для молоді: «навчити їх ставити питання, навчити їх віднаходити правду, навчити користуватися інтелектом, підвести їх до ужитку людської, вмотивованої розумними аргументами, віри». Кардинал Баньяско сказав: «Коли говоримо про так звані цінності, які не є предметом різносторонніх домовленостей, включно із пов’язаною з ними об’єктивною дійсністю, то вони становлять демаркаційну межу, вийшовши за яку людство загине, а суспільство перетвориться на варварів».
«Це важкий гріх опущення стосовно Бога та людей — стан, коли люди не усвідомлюють собі всієї важливості того, що поставлено на карту, і відмовляються від можливості, аби їх розум став просвічений та переконаний у тому християнською вірою».
Крім того він додав: «всім відомий вислів „культура життя і культура смерті“ — це не звичайний мовний засіб, яким послуговується Учительський Уряд Церкви, з огляду на його провокуючий до роздумів зміст, навпаки це словосполучення зрозуміло і яскраво характеризує дійсність, в якій живемо, дійсність яка безпосередньо визначає майбутнє людства».
«Замовчувати чи критично відзиватися про це питання», — сказав кардинал — «не обмірковуючи його з рішучістю та великою посвятою, — означає пропустити повз себе заклик Господа, який звернений до нас».
Кардинал Баньяско наголосив, що «суть тієї проблеми зводиться до потреби особистого навернення, яке також лежить в основі реформування Церкви, — до чого постійно закликає нас Святіший Отець».