Еліту не обирають, а виховують

«Еліти та суспільне служіння. Християнський погляд на еліту» — такою була тема круглого столу, який відбувся в Українському Народному Домі Чернівців. Ініціювали його — комісія у справах мирян Української Греко-Католицької Церкви та чернівецьке товариство «Обнова».

Учасники засідання — науковці, журналісти, священики, літератори, представники органів місцевого самоврядування, політичних партій та громадських організацій мали можливість обговорити питання суспільної нерівності, служіння та панування згідно з вченням Церкви, а також проблему відсутності оцінки суспільних процесів у сучасній Україні.

Ця тематика, за словами голови Комісії у справах мирян Української Греко-Католицької Церкви Юрія Підлісного, є надзвичайно актуальною, адже щодня відбувається чимало суспільно значимих подій, які чомусь не обговорюються з точки зору християнських цінностей. Та й голос Церкви, чи то Католицької чи Православної, нині звучить не так гучно і переконливо.

Підтримав пана Підлісного й отець Володимир Боровий. «Священик це та сама людина. Вона має брати участь у суспільному житті. Але цього немає, це не відображається в політиці. Немає зацікавленості. Це насторожує», — каже отець. То що ж зробити, аби ситуація змінилася, адже в українських церквах ставлення до участі священнослужителів у суспільно-політичних процесах — різна? Вихід, очевидно, криється у результатах багатьох соціологічних опитувань, які підтвердили й учасники круглого столу: до думки церковних лідерів — як до еліти нації, нині прислухаються найбільше громадян у державі. Маючи такий потужний кредит народної довіри, Церква просто не може стояти осторонь.

Що ж до проблем суспільної нерівності, служіння і панування, то тут, на жаль, мало що змінилося, у порівнянні з часами минулими. Учасник круглого столу, юрист Андрій Костюк, переконаний: нині й досі краще бути багатим і здоровим, ніж бідним і хворим, адже така дилема залишає привілеї багатим людям. Вони мають певні можливості і почуваються вільніше. Інша справа, що за Законом, так не повинно бути.

Цікаві дискусії точилися й навколо питання, хто сьогодні є елітою в Україні і чи може мати такий статус людина без відповідних фінансових статків, знатного походження чи освіти. І хоча звучало чимало аргументів на користь представників еліти «з народу», все ж, закрити очі на суспільно корисні діяння вітчизняних олігархів (наприклад, спорудження центру сучасного мистецтва «Пінчук Арт Центр», чи стадіону «Донбас-Арена», збудованого за гроші Р. Ахметова), не можемо. Інша справа, наскільки патріотичною і національною є нині бізнес-еліта в Україні, але це вже мабуть, запитання до інших еліт — духовної та інтелектуальної.

Загалом обговорення було цікавим, хоча й досить обширним за змістом, що не дає підстав сподіватися на якісь миттєві конкретні кроки. Але той факт, що за одним столом зібралися люди найрізноманітніших сфер діяльності, розмаїтих політичних і релігійних переконань, яким не байдуже те, що нині відбувається у державі, лише підтверджує загальну думку — такий діалог потрібен не лише церкві, а й всьому нашому суспільству.

Тарас ЛАЗАРУК,
академічне товариство «Обнова-Чернівці»

За матеріалами obnova.net.ua